Понад два роки тому в Україні розпочалася війна. Щодня з новин ми дізнавалися про численні жертви, співчували рідним загиблих, дивилися страшні записи бойових дій. І здавалося, що все це далеко, не тут, і нас ніколи не торкнеться чорна рука війни. Однак 7 грудня 2015 року страшна звістка сколихнула наше село Білопіль у Шепетівському районі – трагічно загинув Валерій Числюк. На колінах проводжаючи героя в останню путь, всі односельці зрозуміли – війна тут, вона є і вона жахлива.

По тому минув рік. Однак за цей час пам’ять про подвиг Валерія не згасла.

На честь Валерія 4 грудня в Білопільському сільському клубі відбулася година пам’яті. Вона зібрала рідних, близьких, друзів Героя. Слова вдячності за подвиг сина висловила голова Мокіївської сільської ради Людмила Печенюк.

Односельчани, рідні та друзі приїхали до рідної оселі аби вшанувати Валерія. Він був доброю і порядною людиною, завжди приходив на допомогу тим, хто її потребує. А його оптимізм в найскрутніших обставинах завжди давав надію.

Про Валерія згадували також товариші по службі, які пліч-о-пліч стояли з Героєм під ворожими обстрілами. Згадували як відважно він їхав на допомогу, минаючи снаряди, що градом сипалися від ворога. Він знав, що кожна поїздка може бути останньою. Так і трапилося…

Життя Валерія, як і тисяч інших бійців — це величезна втрата для України, це кривава ціна за мир у рідній державі, за чисте небо над головами матерів, дружин, дітей. Герої своє життя віддали, але вони не загинули. Вони назавжди живі у нашій пам’яті, у серці українського народу.

О. А. Никончук, завідуюча клубом с. Білопіль

Поділитись —