27 липня в облдержадміністрації відбувся круглий стіл на тему «Реалізація програми наставництва для дітей з інституцій у Хмельницькій області». Організаторами цього заходу виступили Хмельницький обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Служба у справах дітей облдержадміністрації, Департамент освіти і  науки облдержадміністрації та громадська організація «Одна надія», яка є розробником проекту наставництва в Україні.

Участь в роботі взяли голова облдержадміністрації Олександр Корнійчук та керівник проекту наставництва «Одна надія» в Україні Тетяна Іордан. Також в залі були присутні заступник голови облдержадміністрації Валерій Олійник, керівники окремих структурних підрозділів облдержадміністрації, директори інтернатних закладів.

Розпочинаючи круглий стіл, Олександр Корнійчук зазначив, що питання соціалізації та забезпечення нормального життя для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є дуже важливим для всієї держави і Хмельниччини зокрема, оскільки на даний час в області зареєстровано 1927 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, з яких 1735 перебувають в сім’ях, що складає 90% від їх загальної кількості.

Олександр Олександрович наголосив, що питання соціального захисту дітей перебуває на його особливому контролі. Область активно бере участь у всіх проектах, які покликані покращити становище дітей. Це такі проекти, як інклюзивна освіта, підтримка дітей з сімей ВПО, АТО. Також очільник області  підкреслив важливість того, що в роботі круглого столу беруть участь представники громадськості, які працюють спільно з державними інституціями для того, щоб діти у нашому суспільстві відчували турботу.

“Ми розпочнемо активну інформаційну кампанію серед населення з метою впровадження наставництва. Маю надію, що це починання  дасть змогу дітям, які проживають в інтернатах нашої області, бути більш впевненими у житті та адаптуватися до самостійного життя”, – сказав голова облдержадміністрації.

Тетяна Іордан в свою чергу подякувала Олександру Корнійчуку за увагу до цього проекту та зазначила, що підтримка на рівні обласної влади є дуже важливою для успішної його реалізації на теренах Хмельниччини. Вона розповіла про власний досвід спілкування з дітьми із інтернатних установ, про те, як з часом дійшла висновку, що саме наставництво є тією можливістю допомогти конкретній дитині, яка з якихось причин потрапила до інтернатної установи,  впевнено  розпочати самостійне життя у соціумі.

Тетяна коротко розповіла про основні принципи наставництва, його переваги над іншими формами піклування, особливості підготовки наставників, критерії відбору та вимоги до тих, хто хоче брати участь в цій ініціативі, а також заходи, завдяки яким здійснюється запобігання небажаному впливу на дитину, та способи контролю за наставництвом.

Також керівник проекту представила увазі присутніх короткий відеосюжет, у якому дівчина Віра з інтернатної установи м.Києва розповідає про те, як поява наставниці змінила її життя і яких успіхів вона досягла завдяки цьому проекту. Взаємодія їх розпочалася коли дівчині було 14 років, зараз їй 20. Віра на 4 курсі університету, вивчає китайську мову, займається танцями, малює і подорожує.

На завершення офіційної частини Олександр Корнійчук та Тетяна Іордан підписали Меморандум про взаєморозуміння та співпрацю між Уповноваженим Президента України з прав дитини, Хмельницькою обласною державною адміністрацією та громадською організацією «Одна надія» стосовно впровадження наставництва для дітей з інтернатних закладів.

Далі учасники круглого столу мали змогу ознайомитись із презентацією проекту наставництва, обговорити можливості, переваги та ризики впровадження його, висловити власні думки з цього приводу, поставити запитання керівнику проекту.

Довідково.

Наставництво – це реальна, ефективна допомога дітям з інтернатних закладів у соціалізації та адаптації до самостійного життя.

Сьогодні майже 106 000 дітей знаходяться в українських інституціях. З них лише 8% мають статус для всиновлення або опікунства – влаштування в сім’ю. Всі інші вихованці – батьківські діти, які не можуть бути всиновлені або влаштовані до сім’ї.

Саме тому, наставництво актуальне для дітей, які потрапили в систему інтернатів, та не будуть виведені з неї довгий час. Виходячи з інтернату, підлітки часто падають на дно соціуму і стають для нього загрозою. У дорослому житті вихованці інтернатів схильні до ранніх статевих відносин/вагітності, вчинення злочинів, самогубства, алкоголізму та наркоманії. Їхні діти часто також потрапляють до інституційних закладів.

За статистикою, після виходу з інтернатних закладів кожна друга дитина скоює злочин, кожна п’ята – стає безхатченком; кожна сьома – здійснює спробу самогубства; тільки 1% дітей-сиріт отримує вищу освіту.

Завдяки державі та спонсорам незахищені діти мають продукти, одяг і дах над головою. Але у них немає того, що не купиш за гроші – близької людини, яка могла б навчити елементарним навичкам життя. Приготувати їжу, заощадити кошти, оформити документи, влаштуватися на роботу – це очевидні речі для нас і невідомі для дітей. Концерти, цукерки чи зошити не замінять дитині індивідуальної людської підтримки.

Упродовж 7 років 1358 людей в Україні стали наставниками і значимими друзями для дітей з інтернатів. Наставники допомагають дітям відчути себе особистістю, визначити інтереси та здібності, визначитися з професією, вибудовують моральні цінності, вчать робити вибір, вирішувати повсякденні проблеми та спілкуватися з людьми. Завдяки наставнику дитина отримує шанс на нову, щасливу долю.

Кожен наставник обов’язково проходить навчання і підписує Договір про наставництво, тому наставництво – це впорядковане професійне волонтерство.

5 жовтня 2016 р. Президент України підписав Закон про наставництво.

Відтепер це – офіційна форма допомоги дітям в інтернатах, яка розгортає діяльність у регіонах, щоб досягти головної мети – подарувати кожній самотній українській дитині наставника.

За даними організації «Віg brothers big sisters» (USA) вихованці, які регулярно зустрічаються зі своїми наставниками, на 46% менше схильні до вживання наркотиків;на 27% менше схильні до зловживання алкоголем; на 55% більше здатні вступити до університету; на 78% більше схильні регулярно брати участь у волонтерській діяльності; на 90% більше зацікавлені в тому, щоб стати наставниками.

Поділитись —