На виконання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом 12 квітня вступив в силу Закон про стратегічну екологічну оцінку, що є частиною реалізації Дорожньої карти  законодавчого забезпечення виконання Угоди на 2018 – 2019 рр. Цей Закон є аналогом Директиви 2001/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради, яка діє ще з 2001 року і є обов’язковою для усіх країн-членів Європейського Союзу.

З метою захисту довкілля, а також охорони здоров’я населення, Директивою запроваджувалась процедура обов’язкової оцінки впливу різноманітних проектів та програм на стан навколишнього середовища,  на яке реалізація цих проектів на державному чи місцевому рівні може мати негативний вплив.

Якщо у Європейському Співтоваристві та Європейському Союзі процедуру оцінки впливу таких проектів на екологічну ситуацію було запроваджено ще у 2001 році – 17 років тому – то в Україні і дотепер були відсутні механізми, за допомогою яких під час розробки та реалізації проектів державного планування можуть ураховуватися екологічні міркування. Це нерідко призводило до спричинення шкоди довкіллю та здоров’ю населення.  

Ще у 1999 році Україна ратифікувала дві міжнародні конвенції, ухвалені під егідою ООН – Оргуську конвенцію та Конвенцію Еспо, за якими взяла на себе зобов’язання інформувати та залучати громадськості до прийняття рішень у питаннях, що стосуються довкілля.

До того ж, Україна була одною зі сторін-підписантів розробленого Європейською економічною комісією ООН та ухваленого в Києві (!) Протоколу про стратегічну екологічно оцінку, у якій було детально розписано процедуру проведення такого оцінювання.

Однак до сьогоднішнього дня держава не виконувала умов цих документів. У 2005 році Нарада Сторін Оргуської Конвенції офіційно визнала, що Україна не дотримується своїх міжнародних зобов’язань. У 2008 році нашому уряду винесли офіційне попередження вже через нехтування умовами Конвенції Еспо.

Закон про стратегічну екологічну оцінку має виправити цю ситуації шляхом зобов’язання органів, які виступають замовниками державних проектів, обов’язково оцінювати ризики для довкілля та здоров’я населення та запровадження заходів, спрямованих на усунення цих ризиків.

Органи виконавчої влади або місцевого самоврядування, які розроблюють документи державного планування, мають проводити їх стратегічну екологічну оцінку. Під документами державного планування розуміються будь-які стратегії, плани, схеми та програми щодо об’єктів та видів діяльності, які потенційно можуть мати вплив на довкілля загалом або на окремі території чи об’єкти природно-заповідного фонду.

Що, власне, змінюються вступу даного законопроекту в силу та як буде виглядати процедура розробки державних проектів?

Стратегічна екологічна оцінка – це процедура, що передбачає визначення, опис та оцінювання наслідків виконання певного проекту з метою розробки кращих альтернатив та зменшення потенційних ризиків.

Якщо дотепер стратегії, плани, схеми та програми органів державної влади та місцевого самоврядування могли розроблюватися без жодного обов’язкового розгляду та врахування можливих наслідків для екології, то після прийняття закону державний орган або орган місцевого самоврядування, що виступає замовником і розробником державного проекту чи програми, зобов’язані спочатку подати заяву з описано проект та ймовірні його наслідки для довкілля та здоров’я населення до природоохоронного органу.

Заяви розробників проектів чи програм буде відкритою та публікуватиметься онлайн разом із самим розробленим планом проекту. Кожен громадянин, будь-яке об’єднання громадян та будь-яка юридична особа зможуть ознайомитися з ним, та взяти участь у громадському обговоренні щодо нього, а органи, до яких було подано заяву, мають надати свої зауваження та пропозиції щодо проведення оцінювання.

Після цього Замовник організовує проведення оцінювання і забезпечує розробку звіту про стратегічну екологічну оцінку, в якому обов’язково міститься інформація про зміст і цілі проекту, характеристику поточного стану довкілля та здоров’я населення та прогнозовані зміни, яких вони можуть зазнати через реалізацію даного проекту.

Звіт про стратегічну екологічну оцінку має також містити заходи, яких планується вжити задля запобігання або пом’якшення негативних наслідків реалізації проекту та обґрунтування вибору саме таких заходів. Також обов’язково має зазначатися спосіб моніторингу наслідків виконання розглянутого плану. Звіт буде так само оприлюднений та доступний для перегляду та публічних обговорень.

Однак мета законопроекту полягає не лише у забезпеченні відкритості інформації про екологічні наслідки та контроль відповідних органів над охороною довкілля під час реалізації державних проектів. Він так само покликаний забезпечити громадськості можливість висловити свою думку та вплинути на кінцевий зміст програми чи плану.

Замовник буде зобов’язаний розглянути усі зауваження та пропозиції, надані йому впродовж періоду обговорення (не менше 30 днів), і врахувати їх у кінцевому плані реалізації проекту, або відмовити та надати детальне обґрунтування такої відмови.

Окрім усього зазначеного, закон зобов’язує Замовника враховувати також і наслідки проекту для сусідніх держав. Так, якщо у процесі оцінки було виявлено можливі негативні наслідки виконання проекту для іншої держави, таку державу буде запрошено взяти участь у консультаціях стосовно цього проекту, якщо це передбачено міжнародними договорами України.

Затверджений після усіх консультацій та врахування і розгляду усіх наданих пропозицій публікується на офіційному веб-сайті Замовника. Замовник також здійснює моніторинг реальних наслідків реалізації затвердженого проекту і раз на рік публікує нові результати цього моніторингу на власній веб-сторінці.

Таким чином, Закон про стратегічну екологічну оцінку не просто зближує українське законодавство з європейським – він забезпечує відкритість інформації про вплив державних проектів та планів на екологічну ситуацію;  надає громадськості реальні механізми впливу на реалізацію таких проектів і планів та є реальним кроком до відчутних змін екологічної ситуації в країні.

Джерело

Поділитись —