Сьогодні відзначається День українського кіно. Минулого року цього дня Хмельниччина вітала на червоній доріжці гостей І Хмельницького кінофестивалю. Кінопрем’єри, відомі актори та продюсери, цікави заходи, насичена конкурсна програма, перші переможці… Ще не зачинилися двері театру за останнім гостем церемонії нагородження, а у команди фестивалю уже було море планів та нових ідей, яким має стати кінофестиваль наступного року.

На жаль, ці плани зруйнувала війна. 24 лютого найстрашніші картини із фільмів-катастроф раптом стали реальністю для українців. Та наш народ непереможний. Сьогодні актори та продюсери разом зі своїми прихильниками пліч-о-пліч б’ють рашистів, волонтерять, збирають та відправляють на фронт автівки та спорядження для військових, допомагають цивільним, розповідають про боротьбу українців за свою країну в усьому світі. А ще збирають нові історії, які будуть втілювати в картинах після перемоги: про трагедії та радісні події, про зрадників та героїв, про відомих людей та простих громадян, яких зустріли на своєму шляху.

І ми упевнені, українському кіно – бути! Бо наш народ талановитий, і нашим митцям є про що розповісти світу. Віримо, що наші сценаристи, режисери, актори будуть іти по червоній доріжці в Каннах та Берліні, отримуватимуть статуетки за свої роботи на найпрестижніших світових кінофестивалях. Обов’язково. Після перемоги.

А сьогодні Хмельниччина дякує нашим воїнам за те, що в День українського кіно мешканці обласного центру мали змогу на кілька годин відчути себе у безпеці та поринути у чарівний світ нашого кінематографу під час першого допрем’єрного показу українського фільму “Я працюю на цвинтарі”.

На імпровізованій червоній доріжці у WoodMall Cinema глядачі, які завітали на перегляд фільму, побачилися та поспілкувалися із його творцями: продюсерами Артемом Колюбаєвим і Андрієм Корнієнком, режисером Олексієм Тараненком, актором Олексієм Тритенком та багатьма іншими, хто працював над створенням цієї стрічки. А ще гості показу насолодилися чудовим вокалом нашої землячки – чарівної та талановитої Марини KRUTь, яка створила саунднтрек до кінокартини. Привітав на Хмельниччині творчу команду начальник ОВА Сергій Гамалій, якого з митцями поєднують давні дружні стосунки, і який свого часу став натхненником ідеї заснування Хмельницького кінофестивалю.

Фільм  “Я працюю на цвинтарі” – це калейдоскоп життєвих історій, які розгортаються на очах пересічного власника фірми з виготовлення надгробків, колишнього архітектора, що намагається заховатися від спілкування з людьми, хоча насправді тікає від себе.  Сценарій заснований на однойменній книзі «Я працюю на цвинтарі» блогера та письменника Павла Белянського.

Незважаючи на дивну, на перший погляд, назву, це фільм не про смерть, а саме про життя. Сльози, горе, абсурдність рішень, людська жадібність та підлість, і водночас любов, гумор, кохання, жага до життя та пошуки себе після пережитих втрат – усе це про цей фільм. Життєві ситуації, що розгораються на цвинтарі, в якийсь момент змушують глядача замислитися над дріб’язковістю і буденністю багатьох наших проблем та згадати своїх рідних та близьких, нагадують про важливість почуттів та цінність людських стосунків.

Можна впевнено сказати, що прем’єра фільму була успішною, адже стрічка не залишила байдужими жодного глядача, який завітав на показ. Дякуємо творчій команді картини за те, що перший її офіційний реліз відбувся саме на Хмельниччині. А ще бажаємо цікавих ідей та натхнення для створення нового українського кіно, яке і далі розповідатиме світу про Україну, та найголовнішого, що бажають сьогодні один одному українці – перемоги та миру! Все буде Україна!

Поділитись —