Заступник начальника Хмельницької обласної військової адміністрації Володимир Юр’єв подав заяву про намір стати наставником для дитини, позбавленої батьківського піклування. Таким чином він долучився до впровадження інституту наставництва — важливої форми підтримки дітей і молоді.

Наставництво — це не контроль і не заміна батьків. Йдеться про тривалу, добровільну та відповідальну взаємодію, у межах якої дитина отримує поруч надійного дорослого: того, хто готовий слухати, підтримувати, допомагати з вибором життєвого шляху, освіти чи професії та бути опорою у складних ситуаціях.

Як зазначив Володимир Юр’єв, особистий приклад є важливим для популяризації цієї практики:

«Для дитини надзвичайно важливо мати поруч дорослого, який підкаже, підтримає і допоможе зорієнтуватися в житті. Ми робимо це для своїх дітей, але маємо зробити й для тих, хто такої підтримки не має. Я хочу, щоб дитина відчула: я поруч».

Процедура наставництва є відкритою та безпечною для дитини. Після подання заяви кандидат проходить обов’язкове навчання тривалістю 3–4 дні, яке включає питання вікової психології, особливостей роботи з дітьми, які пережили травматичний досвід, основ медичної та психосоціальної підтримки. Навчання проводять фахівці соціальних служб, психологи та громадські організації.

Директор Хмельницького обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Тетяна Власюк наголосила, що наставництво можливе виключно за згодою дитини:

«Дитина має право відмовитися. Це принципова позиція — наставництво будується на довірі, а не на примусі. Перед укладенням договору може бути до десяти зустрічей, щоб обидві сторони зрозуміли, чи готові вони до такої взаємодії».

Новий закон значно розширив коло тих, хто може отримати наставника. Це не лише діти без батьківського піклування, а й діти загиблих Захисників і Захисниць України, постраждалі від війни, депортовані та повернуті з російської федерації, молоді люди віком до 23 років, а також діти з сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Наставництво передбачає регулярне спілкування — зустрічі, дзвінки, спільні заняття, підтримку в навчанні та соціалізації. Водночас наставник не залишається сам на сам із викликами: процес супроводжують соціальні служби, передбачена супервізія та професійна підтримка.

У Хмельницькій області вже розпочато формування групи кандидатів у наставники. Соціальні служби закликають жителів області долучатися до цієї ініціативи та робити усвідомлений вибір на користь дітей, які сьогодні особливо потребують уваги, підтримки й віри в них.