Крихітне село Маліївці з населенням близько 700 мешканців розташоване в 7-8 кілометрах від траси Чернівці – Житомир в Дунаєвецькому районі Хмельницької області на лівому яристому березі річки Ушки.

Це місце сміливо можна назвати одним з наймальовничіших куточків Поділля. Крім палацу Орловських, з яким по красі, довершеності, витонченості, гармонії не може конкурувати жодна подільська резиденція, в Маліївцях зберігся старовинний парк з двома ставками, фонтанами, стилізованою під замкову вежу водонапірною баштою. Парк планувався як ландшафтний. Проте окремі регулярні елементи все ж мав. Зокрема – це мереживо доріжок у формі кленового листа, які крутими схилами вели до ставків. Більшість паркових оздоблень за минулі роки було винищено. Але справжньою його перлиною можна милуватись і зараз – самотня скеля висотою у 18 метрів з водоспадом і печерним гротом.

Це є справді неймовірно чарівне місце, яке зрідка приваблює туристів, але більше скаутів і прихильників РУН-віри. В самій скелі є двоповерхова печера. Її прийнято пов’язувати із давнім монастирем та ім’ям народного героя Устима Кармалюка. За легендою, в цій печері переховувався народний месник, та історія цього дива природи значно давніша та цікавіша – тут був ранньо-слов’янський скельний монастир. Вода до вершини скелі подавалася до водоспаду старим дерев’яним водогоном. В радянські часи водогін прогнив. Щоб врятувати його, лікар Малієвецького дитячого санаторію, який розташований у палаці, Олександра Соколова, на отриману премію 400 рублів купила металеві труби, замінила водогін і водоспад почав знову “працювати”.

Крім того, варто зазначити, що даній території ще в 1960 році надано статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Малієвецький» задля збереження зразка паркового будівництва минулих віків у ландшафтному стилі з унікальною колекцією типових і рідкісних місцевих та екзотичних рослин, серед яких є зокрема такі, що занесені до Червоної книги України. Парк входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Природа рідного краю – ще один привід гордитися Хмельниччиною. Окрім родючої землі, ми маємо надзвичайний туристичний потенціал який, однак, досі повністю не розкритий. Тому нам самим, в першу чергу, варто пізнавати власну місцевість та її унікальність. Природа вимагає дбайливого до неї ставлення, вона вселяє в нас сили, спонукає до чогось нового і незвіданого. Вона велична і прекрасна настільки, наскільки це можливо…

За інформацією Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації

Поділитись —