Україна 1932-1933 роках пережила страшну трагедію – Голодомор, який забрав мільйони людських життів.

Голодомор –  акт геноциду Українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932-1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, де переважну більшість населення становили українці, з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Така політика режиму – злочин проти людяності, який відповідає Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.

Визнання Голодомору 1932 –1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України “Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.

У четверту суботу листопада в Україні на підставі Указів Президента  № 1310/98 та № 431/2007 відзначається День пам’яті жертв Голодомору.

Цьогоріч, національні пам’ятні заходи пройшли під гаслом “Голодомор — помста за свободу, помста за революцію”.

У ході обласних меморіальних заходів заступники голови обласної державної адміністрації Валерій Олійник та Юрій Бирка, перший заступник голови обласної ради Неоніла Андрійчук , міський голова Олександр Симчишин, керівники силових структур, представники  духовенства та мешканці області й міста вшанували пам’ять жертв Голодомору пам’ятною ходою та хвилиною мовчання.

Також, Хмельниччина вчергове провела Всеукраїнську акцію «Запали свічку», і з настанням темряви жителі області запалили і поставили свічки на підвіконня – на знак скорботи і пам’яті про мільйони загублених життів наших співвітчизників.

“Голодомор — це помста за свободу. Українців карали смертю за здобуту незалежність від імперій. Геноцид знищив ключові свободи: мільйони позбавлені життя, в країну повернено рабство — селянам обмежили пересування і відібрали паспорти, колгоспи застосовували примусову працю, люди не могли сподіватися на недоторканість житла, не мали свободи релігії, їх обмежили в культурних правах. Але режим не зумів досягнути головного – Україну не зламали. І свою незалежність ми змогли підтвердити вже 1991 року”, — говорить Володимир В’ятрович, історик, Голова Українського інституту національної пам’яті.

За менш, ніж календарний рік, в Україні загинули мільйони людей. На жаль, страшні обставини злочину та свідома заборона ведення статистики смертності унеможливлюють встановлення точної кількості й вичерпного поіменного списку жертв.

Перші підрахунки загиблих з’явились ще у 1933-му році. Вже тоді називали цифри: 7 і навіть 9 мільйонів померлих від штучного організованого голоду. Оцінки  сучасних дослідників також заочно різняться – від 1,8 до 7 і навіть 10 мільйонів жертв.

Аналіз етнічного складу прямих демографічних втрат свідчить, що було  вчинено вбивство голодом саме етнічних українців – втрати українців в  тогочасних межах УСРР становлять 3 мільйони 597 тисяч осіб, або 91,2 % від загальної кількості прямих втрат.

Голод – зброя масового біологічного знищення українців. Він на довгі десятиліття порушив природний та політичний розвиток українців як спільноти, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації, наслідки цієї катастрофи відчуваються і понині.

Поділитись —