Індекси споживчих цін у Хмельницькій області в квітні 2019 року

Індекс споживчих цін по області та Україні (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м.Севастополя та частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях) в квітні 2019р. порівняно з попереднім місяцем становив 100,9% та 101,0% відповідно, з початку року – 102,9% та 103,4%.

Ціни на продукти харчування та безалкогольні напої в області в квітні порівняно з попереднім місяцем зросли на 1,1%. Найбільше (на 13,0%) подорожчали овочі, зокрема, білокачанна капуста – на 40,0%, ріпчаста цибуля – на 29,2%, морква – на 9,8%, буряк – на 7,5%. На 3,5–0,7% підвищились ціни на свинину, рибу та продукти з риби, масло, хліб, яловичину, рис, сири, кондитерські вироби з борошна, безалкогольні напої. Водночас на 14,4% подешевшали яйця, на 1,7–0,3% – соняшникова олія, молоко, сметана, цукор, кисломолочна продукція, сало, макаронні вироби, м’ясо птиці, продукти переробки зернових. З продуктів переробки зернових відчутно (на 9,1%) зросли ціни на пшоно, навпаки, їх зниження (на 2,1%) спостерігалось на крупи гречані та ячні.

Ціни на алкогольні напої та тютюнові вироби зросли на 1,5%, у т.ч. на алкогольні напої – на 1,6%, тютюнові вироби – на 1,5%.

Зростання цін (тарифів) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива на 0,2% відбулося за рахунок збільшення плати за товари та послуги з утримання та ремонту житла на 1,1%, оренду житла – на 0,7%.

Підвищення цін на транспорт у цілому на 1,0% в основному спричинено подорожчанням палива та мастил на 2,2%, а саме: скрапленого газу – на 21,3%, бензину – на 2,1—1,9%. Крім того, на 0,8% збільшилась плата за проїзд у залізничному пасажирському транспорті.

У сфері зв’язку ціни зросли на 1,1% через підвищення абонентної плати за послуги мобільного зв’язку на 3,1%.

Серед інших товарів та послуг на 1,1–0,5% збільшились ціни на одяг і взуття, послуги ресторанів та готелів, у сфері охорони здоров’я. Подешевшали на 0,1% предмети домашнього вжитку, побутова техніка та поточне утримання житла, з них: електрочайники – на 2,7%, меблі та предмети обстановки – на 1,8%, холодильники та пральні машини – на 0,7%.

Розповсюдженість тютюнопаління серед населення  Хмельницької області

(за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств)

Ще в травні 2012 року Верховна Рада України прийняла закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення окремих положень про обмеження місць куріння тютюнових виробів)”. Даним нормативним актом введено додаткові обмеження щодо місць, призначених для тютюнопаління, та суттєво збільшено штрафи за куріння в недозволених місцях. Проте сприйняття громадянами цих позитивних нововведень і досі є неоднозначним, оскільки частка курців, як у цілому по країні, так і на Хмельниччині, зокрема, все ще залишається вагомою.

За даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств, яке проводять органи державної статистики впродовж багатьох років, цю шкідливу звичку має майже кожен шостий мешканець нашої області у віці старше 12 років. Серед них 40% мають “стаж” паління понад 20 років, більше третини – курять від 11 до 20 років, майже чверть – від року до 10. Більше половини курців спалюють за добу по 16 сигарет і більше. Третині курців пачки сигарет вистачає на декілька днів.

Серед лідерів тютюнопаління в Україні опинилася Дніпропетровська область, де пристрасть до тютюнових виробів мають понад чверть мешканців вищевказаного віку. Водночас найбільшими прихильниками здорового способу життя без тютюну можна вважати мешканців Закарпаття та Івано-Франківщини, де курить 13% населення.

Як же впливають шкідливі звички на фінансове становище родин нашого краю? Скільки ж коштів із бюджету сім’ї зникає в повітрі разом з димом сигарет? Як показали останні результати обстеження, в нашій області сільська родина на тютюнові вироби в середньому щомісяця витрачала 103 грн, значно більше міська – 180 грн. Цікаво, що сума коштів середньостатистичної родини Хмельниччини на тютюн та алкоголь лише на 17 грн менша середньомісячних витрат домогосподарств на охорону здоров’я та дещо перевищує середньомісячні витрати на освіту та відпочинок і культуру.

Таким чином, як засвідчило відповідне спостереження, на шкоду здоров’ю ми свідомо витрачаємо майже стільки ж коштів, скільки на його підтримку і більше, ніж на інтелектуальний і духовний розвиток особистості – чи не парадокс?

Поділитись —