Щорічно, у четверту суботу листопада ми відзначаємо День пам’яті жертв голодоморів. Тисячі людей цього дня приходять з квітами, свічками до пам’ятників у всіх куточках України, згадуючи свої рідних, що не пережили ті страшні часи. Цього дня ми вшановуємо пам’ять мільйонів українців, що стали безневинними жертвами свідомих і цілеспрямованих злочинних дій вищого керівництва Радянського Союзу й Української СРР, розрахованими на придушення прагнення українського народу до незалежності та фізичне його винищення.

Меморіальні заходи відбулися сьогодні і в Хмельницькому. Керівники області та міста, представники духовенства, громадськість зібралися на майдані Незалежності, аби долучитися до Всеукраїнської хвилини мовчання  в пам’ять про всіх загиблих від голоду. Вся Україна завмерла, вшановуючи майже 10 млн людей, що стали жертвами Голодомору. Це чверть населення нинішньої України. Щохвилини вмирало 17 людей, щогодини – близько тисячі, щодоби йшли з життя 25 тисяч наших співвітчизників. Близько 81% загиблих були українцями, 4,5% – росіянами, 1,4% – євреями та 1,1% – поляками.  У Хмельницькій, тоді ще Кам’янець-Подільській, області за цей період від голодомору померло близько 35 тисяч осіб. Найбільше постраждали мешканці Кам’янець-Подільського, Полонського, Старокостянтинівського, Старосинявського, Проскурівського та Шепетівського районів нашої області.

Після хвилини мовчання усі, хто прийшов на майдан Незалежності,  пройшли жалобною ходою вулицями міста до пам’ятника “Ангел скорботи” та разом із представниками Духовної ради міста помолилися за душі померлих.

Знову і знову лягають до ніг Скорботного ангела колоски, лампадки, квіти, яблука. Знову і знову закарбовуємо ми у пам’яті страшні світлини вихудлих маленьких діток, що помирають від голоду, слухаємо розповіді очевидців, яким пощастило пережити Голодомор, про те, як у них відбирали останній шматок хліба, як людей вбивали за жменю колосків, підібраних на стерні…

І яка б не була страшна ця пам’ять, ми маємо її берегти, розповідати нашим дітям про жахіття Голодомору, кричати про це на увесь світ! Тільки пам’ятаючи, ми зможемо засвоїти цей моторошний історичний урок та матимемо шанс уникнути його повторення…

Поділитись —