З 1 січня 2020 року набрала чинності нова редакція Закону України “Про правову охорону географічних зазначень”, яка узгодила розуміння поняття “географічне зазначення” з нормами європейського законодавства. Щоб розповісти, які зміни очікують українських товаровиробників та споживачів у зв’язку із вступом в дію його норм, ознайомити з основними положеннями документу та особливостями підготовки до реєстрації географічних зазначень, переваги їх запровадження для виробників, споживачів і територій, на Хмельниччину завітав національний експерт з маркетингу та комунікацій проєкту ЄС “Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні” Іван Гайванович.

Сьогодні експерт провів пресконференцію для місцевих ЗМІ. До участі у заході долучився заступник голови облдержадміністрації Сергій Ткачук, а також представники окремих структурних підрозділів облдержадміністрації.

“Моя задача – сприяти виконанню Угоди про Асоціацію з ЄС в частині розвитку системи географічних зазначень та їх охорони, як виду інтелектуальної власності, – розповів пан Іван. – Є декілька компонентів проєкту: допомога у розробці і гармонізації законодавства України з європейським, ідентифікація і сприяння в реєстрації українських продуктів та  ребрендинг продуктів, які є іноземними географічними зазначеннями, але неправомірно використовуються в Україні, та розвиток територій, тобто сприяння розвитку гастротуризму.”

У свою чергу, Сергій Ткачук подякував експерту за ту роботу, яка проводиться проєктом, та зазначив, що вона є однозначно дуже потрібною та важливою.

“Досі цим напрямком в Україні займалися дуже мало. Нам важлива ідентифікація України в світі як держави, що має що показати світу, має цікаві для широкого загалу продукти, які виробляються тільки у нас, бо зараз нас частіше ідентифікують в кращому випадку, наприклад, із спортсменом Кличком, в гіршому – з  Чорнобилем, – зауважив Сергій Петрович. – Нам би хотілося, щоб Хмельниччину теж ідентифікували з Україною в цілому, і окремо, як регіон, який має свої, властиві тільки йому продукти, в яких поєднується географічне розташування, досвід та рецепти, що передаються з діда-прадіда. Ми розуміємо, що попереду є над чим працювати, а тому будемо вдячні за допомогу та сподіваємось на подальшу співпрацю з проєктом. Маємо надію, що з часом люди зрозуміють, що така робота дає свій ефект, і вона буде продовжуватися. Все, що залежить від нас, ми однозначно підтримаємо, зробимо і допоможемо, в тому числі і інформаційному плані.”

Експерт зазначив, що Хмельниччина має реальний потенціал: “Насправді багато хто знає “зіньківську ковбасу”, ще область знана, як яблучний край. Потрібно вивчити питання і з’ясувати, чи можна зареєструвати такі географічні зазначення, адже такі продукти є унікальними, вони особливі і є своєрідним колективним брендом. Їх реєстрація сприятиме просуванню таких продуктів на ринку, продажам та прибуткам виробників.”

Іван Гайванович більш детально розповів про різницю між поняттями географічне зазначення, географічна назва та торгова марка. Він наголосив, що це не рівнозначні поняття, оскільки географічне зазначення – це в першу чергу назва продукту. Але на відміну від торгової марки, він не може мати єдиного власника. До того ж термін реєстрації зазначення не має терміну дії і може бути скасоване лише у дуже рідкісних випадках. Географічне зазначення походить з певної місцевості, має унікальні характеристики, зумовлені місцем походження, повністю чи частково виготовляється у певній місцевості та має якість, гарантовану суворою системою контролю.

Експерт розповів також, яким чином європейське законодавство унормовує питання використання географічних зазначень, які санкції можуть очікувати українських виробників, які порушують його вимоги, як в Україні вирішують питання щодо пошуку нових назв для продуктів, назви яких охороняться як географічні зазначення, наприклад, коньяк, шампанське, фета, тощо.

Ще пан Іван відповів на запитання щодо порядку реєстрації нових географічних зазначень, а також розповів, які з них можуть бути зареєстровані уже найближчим часом,  хоча, за його словами, це досить тривалий процес, бо наприклад, для реєстрації гуцульської овечої бриндзі знадобилося близько двох років. Наразі розглядають можливість реєстрації “мелітопольської черешні”, “херсонського кавуна”, “гуцульської коров’ячої бриндзи”, декількох видів вин, а також “закарпатського меду”.

Також учасники пресконференції мали нагоду не лише дізнатися про особливості роботи, що передувала реєстрації першого в Україні географічного зазначення – гуцульської овечої бриндзі, а й посмакувати сам продукт, яким Іван Гайванович люб’язно пригостив присутніх.

Поділитись —