16 липня 1990 року Україна зробила один із найважливіших кроків на шляху до незалежності. Саме цього дня депутати Верховної Ради Української РСР ХІІ скликання після дебатів і гарячого обговорення прийняли Декларацію про державний суверенітет України. На той момент це стало визначною подією у житті України і кожного свідомого українця, бо давня мрія нашого народу нарешті знайшла політичне оформлення.

Неможливо переоцінити важливість цієї історичної події. Це був перший акт, який організував та надихнув парламент України на нові пріоритети суспільного розвитку, адже майже всі його положення суперечили чинній на той час Конституції УРСР. Ухвалення Декларації про державний суверенітет стало безпрецедентним прикладом консолідації різних за поглядами політичних сил навколо загальнонаціональних цілей. Попри істотні розбіжності у поглядах, народні депутати об’єдналися навколо ідеї захисту національних інтересів, проголошення створення суверенної демократичної незалежної держави.

Документ визначив головними пріоритетами створення самостійної, правової держави, розвиток демократії, всебічне забезпечення прав і свобод людини. Він став провісником Акту проголошення незалежності 24 серпня 1991 року і встановив найважливішу ознаку держави – її суверенітет, завдяки чому Україна не лише формально, а й фактично стала державою.

Декларація відіграла надзвичайно важливу роль у становленні в Україні конституційного ладу на демократичних засадах, заклала фундамент для Конституції 1996 року, а також для всього конституційного законодавства.

У непростий час визначення свого майбутнього цей акт об’єднав суспільство та сприяв піднесенню державницького духу українського народу. Сьогодні ми знову змушені відстоювати право українців на самовизначення та власний шлях розвитку, захищати свою землю від загарбників, долаючи не лише зовнішніх ворогів, а й внутрішні протиріччя. Приклад єднання навколо національної ідеї, результатом якого стала Декларація про державний суверенітет, зараз повинен спонукати суспільство до консолідації, надихнути нас на подальшу боротьбу, і, найголовніше, навчити попри всі перешкоди йти до омріяної десятками поколінь українців мети – побудови процвітаючої держави.

Поділитись —