09 грудня відділом містобудування та архітектури облдержадміністрації спільно з управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області проведено нараду. У роботі наради взяли участь спеціалісти відділів містобудування та архітектури райдержадміністрацій, управлінь містобудування та архітектури виконкомів міських (міст обласного значення) рад, управління регіонального розвитку та будівництва облдержадміністрації.

Під час наради учасниками обговорено ряд питань, а саме:

1. Містобудівна документація – позитивний цілеспрямований розвиток територій – доповідала начальник відділу містобудування та архітектури облдержадміністрації – головний архітектор області Ірина Дунаєвська.
2. Внесення змін до містобудівного законодавства з метою вдосконалення містобудівної діяльності:

– запобігання протидії корупції;

–  про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об’єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт;

– передача повноважень Державної архітектурно-будівельної інспекції України виконавчим органам місцевого самоврядування – доповідав в.о. начальника управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Хмельницькій області Сергій Шостацький.

3. Дотримання містобудівного законодавства в сфері архітектурно-будівельного нагляду та відповідальність за правопорушення у сфері містобудування – доповідав завідувач сектору по роботі з дозвільними документами управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Хмельницькій області Олена Кухар.

Як зазначила Ірина Дунаєвська, в Україні діяльність фізичних і юридичних осіб, а також і  органів влади і управління на будь-яких територіях здійснюється згідно чинного законодавства в сфері містобудування.

Так, Законом України «Про основи містобудування» визначено належність до об’єктів містобудування всієї території України та території її адміністративно-територіальних одиниць, зокрема областей, районів.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, законами України «Про архітектурну діяльність», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про землеустрій», іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, важливо відмітити і те, що діяльність фізичних і юридичних осіб, а також і  органів влади і управління на будь-яких територіях повинна відбуватися лише у відповідності до чинної містобудівної документації, а відхилення від неї не дозволяються в тому числі і тому, що невідповідні рішення можуть привести до негативних наслідків для людини,  громади, території, середовища чи для матеріальних об’єктів, розташованих на даних територіях. Такі наслідки можуть мати негативний вплив на протязі багатьох років і десятиліть, та потребувати великих фінансових, матеріальних і інших вкладень для виправлення ситуацій.

Відповідальне і послідовне виконання посадовими особами влади, в тому числі і на місцях, вимог законодавства у сфері містобудування, наявної затвердженої містобудівної документації (в т.ч. генеральних планів населених пунктів, схем зонування територій, детальних планів територій, тощо) упорядковує всю діяльність на конкретних територіях, що приводить до прогнозованого і послідовного розвитку цих територій на протязі великих періодів часу, дозволяє при цьому мати стабільні надходження в місцеві бюджети та можливість їх збільшення, керовану і впорядковану забудову територій, лад в сфері землевпорядкування і оподаткування земель, та інші позитивні наслідки життєдіяльності на цих територіях.

Тому, звернула увагу Ірина Михайлівна, намагаючись позитивно і цілеспрямовано розвивати певні території, та мати хороші результати їх розвитку, місцевій владі необхідно брати до уваги, в тому числі, і наступне:

1. Першочергово необхідно виконати і затвердити генеральний план населеного пункту та іншу необхідну містобудівну документацію. в першу чергу враховуючи те, що їх відсутність робить, наприклад, неможливим в законному порядку затвердити і виконувати програму соціально-економічного розвитку, вирішити земле – господарський устрій населеного пункту, інженерний захист територій і їх благоустрій, цивільний захист, землевідведення ділянок, їх забудову і багато інших питань життя і розвитку населених пунктів.
2. Відсутність необхідної затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні також робить неможливим отримання в законному порядку містобудівних умов і обмежень, або будівельного паспорту забудови земельної ділянки що зазначено чітко у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 18, 19, 26, 27, та інше), оскільки лише в містобудівній документації містяться необхідні містобудівні умови і обмеження; в тому числі і можливість (або неможливість) розташування певного об’єкту на певній ділянці, його розташування відносно червоних ліній, тощо. Тому наступні проектні роботи для будівництва об’єктів (в т.ч. мереж і комунікацій) можливо виконувати, в першу чергу, лише в разі :

– наявності затвердженої містобудівної документації;

– для більшості об’єктів – наявність в складі вихідних даних Містобудівних умов і обмежень, в склад яких обов’язково входить завірене викопіювання (фрагмент) чинної затвердженої містобудівної документації; відсутність такого  фрагменту робить неможливим виконання проектних робіт;

– інші необхідні вихідні дані, в  т.ч. техумови.

Відсутність в складі проектної документації матеріалів затвердженої містобудівної документації унеможливлює використання такої проектної документації для безпосереднього будівництва, в тому числі і за вимогами ДАБК.

3. Відсутності затвердженої містобудівної документації, як правило, приводить і до інших помилкових рішень та неприємних наслідків як для територіальних громад і їх органів влади, так і для забудовників (власників) земельних ділянок чи інших учасників містобудівної діяльності, та, як вже зазначалось, згубно діє на території цих населених пунктів протягом багатьох десятиліть. Наприклад, це може приводити до помилкових рішень із землевідведення (що трапляється), та в судовому порядку скасування правовстановлюючих документів на землю, що може бути вкрай негативним, як для юридичних, так і фізичних осіб. Або, наприклад, ускладнювати, або унеможливлювати розвиток  вулично – дорожньої мережі, інженерних мереж, розташування або розвиток очисних споруд, звалищ, інших об’єктів соціальної і комунальної сфери, розташування і розвиток підприємств та багато  іншого.
4. З іншого боку, запрограмований в містобудівній документації місцевою владою в інтересах громади розвиток населеного пункту дає можливість цим органам місцевого самоврядування послідовно вирішувати не тільки сьогоденні питання забудови і поточного утримання даної території, але й знайти нові перспективні варіанти збільшення місцевого бюджету за рахунок прогнозованого розвитку виробничої і не виробничої сфери на найближчі десятиліття, збільшити добробут населеного пункту і кожного його мешканця за рахунок знайдених і закріплених в містобудівній документації можливостей для розвитку різних видів бізнесу і інвестиційних вкладень, що відображено в питаннях розвитку населеного пункту, викладених в затвердженому генеральному плані.
5. Вирішення наведених вище питань визначається в Генеральному  плані  населеного пункту (в тому числі план червоних ліній), схемі зонування території населеного пункту, детальних  планах територій.

Саме у двох останніх документаціях містяться містобудівні умови і обмеження, які використовуються для конкретної ділянки будівництва. Крім того, на основі затвердженого генерального плану землевпорядна організація виконує План земельно-господарського устрою населеного пункту. Проект землеустрою для окремо виділеної території розробляється на основі затвердженого детального плану території.

Схема зонування території населеного пункту визначає місця можливого або неможливого розташування об’єктів на його території за сумою певних критеріїв і висновків з питань багатьох законів і підзаконних актів України, і на основі цього – визначення містобудівних умов і обмежень для даних зон (територій).

Детальні плани територій для розташування, наприклад, житлових кварталів або соціальних, побутових об’єктів чи об’єктів виробничої сфери чи інших об’єктів виконуються в подальшому, в разі виникнення таких потреб. При цьому такий детальний план конкретизує положення генерального плану населеного пункту і визначає можливість (умови) розташування об’єктів  в межах конкретної території – частини населеного пункту (в т.ч., і з урахуванням впливу на оточуючі території) в залежності від намірів замовника (потужність об’єкту, або кількість проживаючих, або наявність і кількість шкідливих викидів; або інші параметри конкретного об’єкту). Тобто, в тому числі, визначає містобудівні умови і обмеження вже для цієї конкретної території.

В зв’язку з тим, що необхідність в розробленні детальних планів в більшості випадків виникає для здійснення інвестиційних намірів і передбачає, згідно законодавства, фінансову участь інвестора в розвитку населеного пункту, тому таке заохочення держави в перспективному розвитку населених пунктів є позитивним для громад, в тому числі і в питаннях наповнення місцевих бюджетів, працевлаштування, розвитку супутніх видів бізнесу та таке інше.

На завершення головний архітектор області додала, що необхідно пам’ятати – містобудівна документація існувала завжди, про що свідчить історія розвитку людства в цілому і України зокрема. Реальні  потреби життя, і це необхідно бачити тим, хто з позицій влади вирішує нагальні питання: території вимагають більш відповідального ставлення до врахування і прогнозування потреб сьогоденних та наступних поколінь і визначення можливостей їх вирішення.

Планувальна документація – основа реалізації закону «Про регулювання містобудівної діяльності», а на архітекторах лежить персональна відповідальність щодо питань дерегуляції та прозорої містобудівної політики на конкретній території, створення у районах та містах області умов сприяння інвестиційній діяльності. Інвестори зацікавлені у наявності планувальної документації на місцевому рівні. Співпраця місцевої влади та інвесторів у цій площині виправдана та взаємовигідна, оскільки дозволить місцевій владі залучати інвестиційні кошти у планування територій, враховуючи при цьому, як інтереси інвесторів, так і громади. Адже містобудівне планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях – основа реалізації будівельної реформи в Україні.

За матеріалами відділу містобудування та архітектури облдержадміністрації

Поділитись —