Управління Держпраці у Хмельницькій області надало роз’яснення стосовно особливостей законодавчого регулювання тимчасових та сезонних працівників.

При укладенні трудових договорів з тимчасовими та сезонними працівниками громадянин зобов’язаний надати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудові договори з тимчасовими і сезонними працівниками зазвичай укладаються на певний строк.

Тимчасові працівники це ті, яких прийнято на роботу на строк до 2 місяців, та для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їхнє місце роботи (посада) до 4 місяців. Трудовий договір з тимчасовим працівником вважається продовженим на невизначений строк, якщо він працював понад 2 чи 4 місяці (відповідно), і жодна зі сторін не забажала припинення трудових відносин, або якщо його було звільнено і знову ж прийнято на ту ж саму роботу після перерви тривалістю не більше одного тижня, а загальний стаж його роботи до і після перерви перевищує в сукупності відповідно 2 та 4 місяці.

При оформленні трудових відносин з тимчасовими працівниками в наказі чи розпорядженні про прийняття на роботу обов’язково повинно бути зазначено, що даний працівник приймається на тимчасову роботу, або вказується конкретний строк роботи.

Подібна вимога встановлена законом і до оформлення трудових правовідносин із сезонними працівниками. Той, хто працює на роботах, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються протягом певного періоду року – сезонну, що не перевищує 6 місяців. Особи, які приймаються на сезонні роботи, мають бути попередженні про це при укладенні трудового договору, про що зазначається в наказі чи розпорядженні. Вичерпний перелік сезонних робіт затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №278 від 28.03.1997 р. Роботи, які не вказані в цьому переліку, не є сезонними, навіть якщо вони виконуються не більше 6 місяців.

Також необхідно мати на увазі, що при укладенні сезонного договору не встановлюється випробувальний термін (п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24 вересня 1974 року № 310).

Звертаємо увагу, що відповідно до частини 9 ст. 6 Закону України «Про відпустки» сезонним працівникам відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу.

Працівники, зайняті на сезонних роботах, після закінчення таких робіт звільняються з підстави, передбаченої пунктом 2 статті 36 КЗпПУ, — закінчення строку. При цьому днем звільнення вважатиметься останній день сезонної роботи. Якщо ж працівник після закінчення сезонної роботи продовжуватиме працювати або тривалість такої роботи перевищить шість місяців, трудовий договір із цим працівником буде вважатися таким, що укладений на не визначений строк.

Разом з тим, відповідно до п. 6 Указу № 310 сезонні працівники за наявності умов, визначених у ст. 39 КЗпПУ (в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених ч.1 ст. 38 КЗпП України) мають право достроково з власної ініціативи розірвати трудовий договір. При цьому про своє звільнення сезонні працівники попереджають роботодавця письмово за 3 дні.

Роботодавець з власної ініціативи має право звільнити працівника, зайнятого на сезонних роботах, до закінчення строку трудового договору, крім загальних підстав, передбачених трудовим законодавством України, також за додатковими підставами, установленими в п. 7 Указу № 310. Зокрема, у разі: припинення робіт на підприємстві на строк понад два тижні з причин виробничого характеру чи скорочення робіт на цьому підприємстві; нез’явлення працівника на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.

Поділитись —